«Ефективне спілкування з батьками вихованців»

Мета: підвищити рівень професійної майстерності педагогів ДНЗ у питаннях взаємодії з родинами вихованців.

1. Психологічна розминка «Дуже я собою пишаюся!»

   Вправа спрямована на оволодіння прийомами релаксації і концентрації, що сприяють підвищенню енергетичного потенціалу.

1. «Дуже я собою пишаюся».

2. «Я вирішую будь-які завдання, зі мною завжди, любов і удача».

3. «Я зігріта сонячним промінчиком, я гідна самого кращого».

4. «На шляху у мене немає перепон, все вийде так, як треба».

5. «Будь-яка ситуація мені підвладна, світ прекрасний - і я прекрасна».

6. «Я бадьора й енергійна, і справи йдуть відмінно».

   Сучасний дитячий садок допомагає сучасній родині. Він навчає і консультує батьків, передає традиції і виховує людину майбутнього. З цієї точки зору дошкільна освіта має для суспільства набагато більше значення, ніж просто місце, де навчають і розвивають дітей.

2. Організація спільної роботи педагога з батьками вихованців

   Робота з сім'єю – це кропітка праця. Потрібно враховувати сучасний підхід в роботі з родинами вихованців. Головна тенденція – навчати батьків самостійного вирішення життєвих завдань. І це вимагає від педагогів певних зусиль. На мить включимо фантазію і уявімо собі .... Вранці мами і тата приводять дітей в дитячий сад, ввічливо кажуть: «Добрий ранок!» –  і йдуть. Цілий день діти проводять у дитячому садку: грають, гуляють, займаються... А ввечері приходять батьки і, сказавши: «До побачення!», забирають дітей додому. Педагоги і батьки не спілкуються, не обговорюють успіхи дітей і пережиті ними труднощі, не з'ясовують, чим живе дитина, що його цікавить, радує, засмучує. А якщо раптом виникають питання, то батьки можуть сказати, що було анкетування і ми там про все розповіли. А педагоги апелюють: «Адже є інформаційні стенди. Прочитайте, там все сказано!»

   Погодьтеся, картина вийшла безрадісна. І хочеться сказати, що таке просто неможливо. У педагогів і батьків є єдині завдання: зробити все, щоб діти росли щасливими, активними, здоровими, товариськими, щоб вони стали гармонійно розвиненими особистостями.

   Кому належить провідна роль в організації спілкування? Звичайно вихователю. Щоб вибудувати його важливо володіти комунікативними вміннями, орієнтуватися в проблемах виховання і потребах сім'ї, бути в курсі останніх досягнень науки. Педагог повинен дати батькам відчути свою компетентність і зацікавленість в успішному розвитку дитини, показати батькам, що він бачить в них партнерів, однодумців.

3. Банк ідей.

   Пропоную всім учасникам гри поповнити банк ідей, відповівши на питання: Як зробити спілкування з батьками найбільш продуктивним і приємним?

4. Вправа на зміну рольової позиції у спілкуванні (кожну фразу вимовити з різними емоціями):

1. «Коли-небудь ви зрозумієте, що мої вимоги до дитини були справедливі».

2. «Мені хотілося б поговорити про вашу дитину».

3. «Вам, безсумнівно, відомі успіхи вашого сина в малюванні».

5. Вправа «Які фрази доцільніше використовувати для початку бесіди з батьками»

- знайти в запропонованому переліку п'ять «невдалих» фраз, які не слід вживати.

- знайти «небажані» фрази і смислові пари до них.

1. Вибачте, якщо я завадила...

2. Я б хотіла...

3. Ймовірно, ви про це ще не чули...

4. Вам буде цікаво дізнатися...

5. Я б хотіла ще раз почути...

6. Мені видається цікавим те, що...

7. Я прийшла до такого висновку, що...

8. Ви хочете...

9. Думаю, ваша проблема полягає в тому, що...

10. Давайте з вами швидко обговоримо...

11. Як ви знаєте...

12. Хоча вам це і не відомо...

13. Будь ласка, якщо у вас є час мене вислухати...

14. Ви, звичайно, про це ще не знаєте...

15. А у мене на цей рахунок інша думка...

16. Звичайно, вам вже відомо...

17. Ви, напевно, про це вже чули...

6. Вправа «Бажаю Вам...»

Мета вправи: розвиток уміння доброзичливого спілкування з батьками.

Процедура виконання

Сидячи в колі, зробити комплімент учаснику тренінгу, який сидить поруч як одному з батьків своєї групи.

Наприкінці ведучий може відзначити, що найкращим компліментом для батьків служать добрі слова про їх дитину.

7. Проведення бесіди з батьками з ініціативи вихователя.

1. Постановка психологічної мети.

- Що я хочу від батьків? (Вилити своє роздратування на дитину? Покарати дитину руками батьків? Показати батькам їх педагогічну неспроможність?)

   При всіх зазначених варіантах не варто викликати батьків, адже такі психологічні цілі свідчать про професійну безпорадність педагога і негативно вплинуть на спілкування вихователя і сім'ї.

   Проводити бесіду з батьками варто, якщо вихователь хоче краще пізнати дитину, зрозуміти причини його поведінки, підібрати індивідуальний підхід до нього, поділитися позитивними фактами щодо дитини і т. д., тобто психологічна мета повинна бути стимулом для подальшого спілкування з батьками.

2. Організація початку діалогу.

Церемонія привітання.

Вітаючи батьків, необхідно залишити свої справи, встати назустріч, посміхнутися, доброзичливо сказати слова вітання, представитися (якщо зустрічаєтесь уперше), звернутися до них по імені-по батькові.

3. Встановлення згоди на контакт. 

   Це означає, що вихователь обов'язково обговорює час діалогу, особливо якщо він бачить, що батько поспішає, необхідно уточнити, яким запасом часу той має. Краще перенести розмову, ніж проводити його в поспіху, тому що він все одно не буде засвоєний.

4. Створення обстановки діалогу полягає в тому, що продумує, де і як буде проходити діалог. Неприпустимо, щоб вихователь сидів, а батько стояв, або щоб учитель сидів за своїм столом, а батько – на дитячому стільчику.

   Для зняття напруги батьків і переходу до проблеми слід коректно і конкретно повідомити мету виклику, наприклад: «Мені хотілося познайомитися (ім'я дитини), щоб підібрати до нього підхід», «Нам потрібно краще познайомитися з вами, щоб діяти спільно», «Я ще не дуже добре знаю (ім'я дитини), бачу в ньому і позитивні риси і не дуже, мені потрібна Ваша допомога, щоб краще зрозуміти його» і т. д.

   Викликаючи батьків для бесіди, вихователь не повинен забувати, що бесіда має на увазі діалог, отже, йому потрібно продумати не тільки повідомлення, але і те, що він хоче почути від батьків, тому йому необхідно сформулювати свої запитання до батьків дошкільника й дати їм можливість висловитися.

5. Проведення діалогу. 

   Початок розмови має містити позитивну інформацію про дитину, причому це не оціночні судження: «У Вас хороший хлопчик, але... (далі йде негативна інформація на 10 хвилин»), а повідомлення про конкретні факти, що характеризують дитину з позитивної сторони. Такий початок свідчить про педагога як професіонала.

   Також не слід після позитивної інформації про дитину продовжувати розповідь про негативні факти через «але»: «Ваш син акуратний, охайний, але неорганізований».

   Переходити до відомих фактів найкраще у формі звернення за порадою: «Я ще не дуже добре знаю Петю, не могли б Ви мені допомогти розібратися (далі йде опис факту) або «Я не можу зрозуміти...», «Мене турбує...», «Я хочу зрозуміти, що стоїть за цим...».

   При повідомленні негативних фактів рекомендується робити акцент не на них, а на шляху подолання небажаних проявів. Вихователь повинен постійно підкреслювати загальну мету його і батьків відносно дитини, тому не слід вживати вираз «Ваш син», тобто протиставляти себе і батьків.

      Від вихователя вимагається вміння слухати. Після того як вихователь закінчить своє повідомлення питанням до батьків щодо даної проблеми, він, використовуючи прийоми активного слухання, може дізнатися багато важливого і необхідного про вихованця і його сім'ю. Для цього педагогові потрібно всім своїм виглядом показати, що він уважно слухає батьків.

   Конкретні поради повинні даватися вихователем тільки в тому разі, якщо батько просить у нього поради. Вони будуть ефективні тоді, коли будуть конкретні за змістом, доступні у виконанні, прості за формою викладу.

6.Завершення діалогу.

   Вихователю рекомендується підвести підсумок бесіди на основі прийому рефлексивного слухання-«резюмування»: «Якщо тепер підсумувати сказане Вами, то...» та намітити шляхи подальшої співпраці, домовитися про мету, місце та час майбутньої зустрічі.

Бесіда з батьками має закінчуватися церемонією прощання.

Прощаючись з батьками, вихователю слід, звертаючись до них по імені-по батькові, подякувати за розмову, висловити своє задоволення нею і сказати слова прощання доброзичливо і з посмішкою.

8. Підсумки практикуму.

- Згадаймо японську мудрість: «Поганий господар ростить бур'ян, хороший вирощує рис. Розумний культивує грунт, далекоглядний виховує працівника». Давайте виховувати гідне покоління. Удачі вам!

                              

Використання ІКТ у

навчально - виховному процесі.

Сучасний період розвитку суспільства характеризується сильним впливом на нього інформаційно - комунікаційних технологій (ІКТ), які проникають в усі сфери людської діяльності, забезпечують поширення інформаційних потоків у суспільстві і утворюють глобальний інформаційний простір. Невід'ємною і важливою частиною цих процесів є комп'ютеризація освіти. Зараз в Україні йде становлення нової системи освіти, орієнтованої на входження у світовий інформаційно-освітній простір. Цей процес супроводжується істотними змінами в педагогічній теорії і практиці навчально-виховного процесу, пов'язаними із внесенням коректив у зміст технологій навчання, які повинні бути адекватними сучасним технічним можливостям і сприяти гармонійному входженню дитини в інформаційне суспільство. Комп'ютерні технології покликані стати невід'ємною частиною цілісного освітнього процесу, значно підвищувати його ефективність. Тому рівень комп'ютеризації разом з кадровим і методичним забезпеченням навчального процесу є вирішальним показником оцінювання дієздатності не тільки сучасної школи, а й дошкільного закладу. Інформаційне середовище – засіб ефективної взаємодії учасників освітнього процесу: дітей, педагогів, батьків. Основним призначенням служби інформаційного забезпечення є:

 формування інформаційного освітнього середовища закладу, поетапне вирішення задач інформатизації освіти;

 упровадження нових інформаційних технологій в освітній і управлінський процеси;

 інформаційно-методичне забезпечення навчально- виховного процесу;

 упровадження електронного документообігу. Використання ІКТ у навчально-виховному процесі Використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховному процесі ДНЗ – це одна із самих нових та актуальних проблем у вітчизняній педагогіці.

Специфіка введення персонального комп'ютера у процес виховання дошкільників в Україні полягає в тому, що комп'ютери спочатку використовуються в сім'ї, а тільки пізніше в дитячому садку та школі - в умовах колективного виховання.

Комп'ютер же для педагогів може стати потужним технічним засобом навчання дітей. Використання комп'ютера дозволить розширити можливості педагога, створити базу для залучення дітей до комп'ютерних навчальних програм. На сьогоднішній день комп'ютерні програми, ігри, завдання у своїй роботі можуть застосовувати всі педагогічні працівники: вихователі, музичні керівники, психолог, методист. У багатьох іграх та програмах присутні елементи новизни, сюрпризності, незвичності, в них використовуються засоби заохочення, що так полюбляють діти. Застосування комп'ютерів, мультимедіа та інформаційних технологій у якості дидактичних засобів використовується для підвищення мотивації та індивідуалізації навчання, розвитку творчих здібностей дітей та для створення благополучного емоційного фону. Використання мультимедіа у навчанні не тільки збільшує швидкість передачі інформації дітям та підвищує рівень її засвоєння, а й сприяє розвитку таких процесів як увага, пам'ять, мислення, уява, мовлення, розвиває почуття кольору, композиції, бере участь у інтелектуальному, емоційному та моральному розвитку дітей. Новизна комп'ютера та інтерактивного обладнання відображаються в розширенні та збагаченні змісту знань, вмінь та навичок дитини, в інтенсифікації створення структурних комплексів інтелектуального та мотиваційно-емоційного характеру, у зміні динаміки процесу психічного розвитку. Важливо відзначити, що інформаційно – комунікаційні технології можна успішно використовувати як в освітній діяльності педагогів, так і в управлінській, методичній роботі, роботі психолога, комірника, завгоспа, медичної сестри.

Використання ІКТ в управлінській діяльності

1. Робота в міській освітній мережі ;

2. Розрахунок стажу роботи працівників;

3. Співпраця з дошкільними закладами інших міст України,Росії тощо;

4. Створення бази даних працівників ДНЗ, дітей та батьків;

5.Робота з документацією (звіти, інформація в різні органи,накази, довідки тощо)

6. Участь у форумах, чатах, конференціях;

7. Опрацювання нормативно-правової документації шляхом використання Інтернет;

8. Створення портфоліо педагогічних працівників;

9. Оформлення внутрішнього контролю за службами в електронному вигляді.

Використання ІКТ у методичній роботі

1. Оформлення ділової документації; 2.Проведення контрольно - аналітичної діяльності(підготовка схем аналізу, обробка даних, результативність у вигляді графіків, діаграм (атестація педагогів, рівень знань дітей з різних розділів програми тощо);

3. Робота в мережі Інтернет з питання самоосвіти та накопичення інформаційного матеріалу.

4.Оформлення атестаційних матеріалів;

5. Розробка презентацій до семінарів, методичних об’єднань, конференцій, педагогічних рад, консультацій для вихователів;

6. Використання мультимедійного супроводу в роботі з дітьми на заняттях, під час проведення свят та розваг, режимних моментів; у роботі з батьками (під час проведення консультацій, батьківських зборів, Днів відкритих дверей тощо);

7. Оформлення картотеки періодичних видань, облік методичної та художньої літератури;

8. Оформлення стендів, інформаційних куточків;

9. Оформлення буклетів, ППД роботи кращих вихователів,матеріалів для участі в різноманітних конкурсах.

10. Накопичення ілюстративних матеріалів для випуску санбюлетнів, порад для батьків, оформлення презентацій, буклетів.

11. Обмін досвідом роботи з іншими педагогічними колективами.

Використання ІКТ у психологічній роботі

1. Оформлення ділової документації;

2. Оформлення інформаційного куточка для педагогів та батьків; 3. Діагностування педагогів з використанням комп’ютерних діагностичних методик (тести Люшера, Равена, Векслера);

4. Діагностування дітей за допомогою комп’ютерних методик;

5. Обробка даних результатів проведених досліджень у вигляді схем, діаграм;

6. Корекційно-розвивальна робота з дітьми за допомогою розвивальних програм;

7. Розробка презентацій для виступу на семінарах,конференціях, батьківських зборах;

8. Використання мультимедійного супроводу при проведенні тренінгів, психологічних ігор тощо.

Інтенсивний розвиток інформаційних і комп'ютерних технологій, загальна комп'ютеризація закладів освіти, швидке збільшення парку домашніх комп'ютерів, порівняно простий доступ у світову комп'ютерну мережу Інтернет робить дуже актуальним створення спеціалізованих сайтів для дітей. Портал садка доступний для різних груп користувачів засобами Інтернет-технологій. Цей інформаційний ресурс призначений для надання дітям, їх батькам, педагогам різноманітної інформації про історію закладу, педагогічний колектив, про останнім події, що відбулися. Він надає можливість спілкування батьків і педагогів. Тут можна дізнатися про результати інноваційної діяльності садка, про зміцнення його матеріально-технічної бази. Окрім цього сайт ДНЗ або інших освітніх установ може стати для батьків джерелом інформації навчального, методичного або виховного характеру. На сторінках таких сайтів батьки можуть отримати інформацію про методи зміцнення здоров'я дітей, їх безпеку, правила поведінки дитини в сім'ї та в суспільстві, корисні поради з навчання і виховання дошкільників. Телекомунікації дозволять батькам у реальному режимі часу відстежувати освітньо – виховний процес своїх дітей, отримувати інформацію про проблеми, що виникають у навчанні і поради, спрямовані на усунення конкретних проблем у взаємодії з педагогом. Вирішення проблем формування професійної компетентності педагога в умовах інформатизації сучасної освіти потребує змін змісту наявної підготовки педагогічних кадрів та створення належних організаційно-педагогічних умов для впровадження сучасних комп'ютерних та інформаційних технологій в освітньо-виховний процес. Саме тому вихователі – методисти повинні використовувати різні форми роботи з педагогами:

 тижні педагогічної майстерності, у межах яких педагоги проводять відкриті покази, на яких представляють успішний досвід упровадження інформаційних технологій в освітній процес;

 майстер – класи, де вихователі вчаться методам і прийомам роботи з дітьми з використанням інформаційних технологій;

 педагогічні майстерні та наставництво, роботу в парах, де педагоги спілкуються та переймають досвід тих вихователів, які можуть посприяти в освоєнні та застосуванні нових технологій;

 навчальні та тематичні семінари, які проводить вихователь – методист з метою удосконалення вмінь та навичок вихователів. Наприклад: «Як створити мультимедійну презентацію», «Підготовка наочних та дидактичних матеріалів засобами Інтернет» тощо. Адміністрація закладу може також організувати та провести в дошкільному закладі такі конкурси:

 цифрових презентацій «Моя група»;

 електронних методичних матеріалів і презентацій для занять;

 інформаційних буклетів для батьків;

 електронних групових газет тощо.

У результаті впровадження в роботу дошкільних навчальних закладів ІКТ можна очікувати такі результати:

1. Підвищення ефективності процесу навчання.

2. Активізація пізнавальної діяльності дітей.

3. Підвищення рівня професійної майстерності педагогів.

4. Виявлення рівня психолого-педагогічної компетенції батьків.

5. Створення єдиного інформаційного середовища.

6. Створення активної, працездатної системи підтримки сімейного виховання, через використання інформаційно – комп’ютерних технологій.

7. Забезпечення активної участі батьків у освітньо-виховному процесі ДНЗ.

8. Підвищення педагогічної культури членів родин вихованців..

Сучасні підходи до організації

фізкультурно-оздоровчої роботи в ДНЗ

Пріоритетний напрям освітньо-виховноі роботи у нашому дошкільному навчальному закладі — організація фізкультурно-оздоровчої роботи, що органічно пов’язана з активною руховою діяльністю дітей та має на меті забезпечити оптимальний стан їхньо­го здоров’я, успішний фізичний розвиток, подо­лання гіподинамії, формування рухових умінь та навичок, розвиток фізичних якостей та формування інтересу до різних видів рухової діяльності.

Ця робота спрямовуєтья на виявлення резервів повноцінного фізичного розвитку дітей та формування основ здорового способу життя. Для цього система фізичного виховання дітей володіє багатим арсеналом різноманітних фізкультурно-оздоровчих засобів. Чим різноманітніші засоби виховного впливу на дітей використовуємо в своїй роботі, тим динамічнішим є перебіг процесу фізично­го розвитку дошкільнят.

Основні показники фізичного здоров’я дитини — загартованість організму (ступінь розвитку адаптивних можливостей організму проти негативних змін навколишнього середовища); повноцінний фізичний розвиток; рівень рухової підготовленості; розвиток фізичних якостей та тренованість організму.

Ефективність загартовування дітей визначається доцільним вибором різних його видів (об­тирання, обливання холодною водою, контрастне обливання, ходіння босоніж, полоскання горла, використання сауни, плавання в басейні тощо). Запорука позитивних зрушень — систематичність, послідовність, позитивне ставлення дитини до загартувальних процедур, відсутність примусу.

Актуалізації знань дітей, їхніх умінь та навичок, особистісних досягнень у сфері рухового досвіду сприятиме й залучення їх до планування варіантів виконання рухових завдань на прогулянці, під час пішого переходу. Більшої самостійності варто на­давати малюкам і в рухливих іграх, заохочувати їх самостійно організовувати знайомі ігри, розподі­ляти ролі, продумувати й ускладнювати правила. Саме такий підхід допоможе деяким дітям, які зви­кли перебувати під пильною опікою дорослих, до­цільно й цікаво організовувати власне дозвілля.

Передумови збереження здоров’я дитини:

·        Гуманістична спрямованість освітньо-виховного процесу: повага до дитини, віра в її можливості, відсутність критиканства, об’єктивно-оптимістичний аналіз досягнень вихованця.

·        Встановлення доброзичливих стосунків: вод­ночас поєднання доброзичливого ставлення педагога з об’єктивною вимогливістю. Урахування базових можливостей дитини та результативності її здобутків.

·        Надання кожній дитині можливості почуватися щасливою.

·        Забезпечення оптимальної реалізації особистісного потенціалу кожної дитини (зникає елемент невдоволення через неуспішність).

·        Застосування особистісно значущих способів діяльності, завдань різних видів та рівнів.

Особистісна налаштованість працівників дошкільного навчального закладу і батьків на збереження здоров’я малюків як основного елементу загальнолюдської культури.

Забезпечення оптимальної активної життєдіяльності дітей. Відхід від декларативного стилю виховання на користь дієвого.

Усвідомлення дорослими того незаперечного факту, що навчають не лише ті норми і правила, які ми озвучуємо, а й наше поводження в повсякденному житті. Саме наша поведінка щодня, щохвилини є яскравим прикладом для наслідування.

Відповідність процесу життєдіяльності дітей нормам безпечного та здорового способу життя, які декларуємо. (Абсурдно роз’яснювати дітям значення позитивних емоцій, а в реальному житті повсякчас гримати на них, застосовувати покарання тощо). Здоровий спосіб життя має бути не лише засобом досягнення міцного здоров’я, а нормою щоденного життя. Умовами цілісного розвитку дитини є використання  в дошкільних навчальних закладах здоров’язбережувальних та здоров’я формувальних технологій, які реалізуються комплексно через створення безпечного розвивального середовища, екологічно сприятливого життєвого простору, повноцінного медичного обслуговування, харчування, оптимізації рухового режиму, системного підходу до формування у дітей  ціннісного ставлення до власного здоров’я і мотивації щодо здорового способу життя, дотримання гармонійних, доброзичливих взаємин між  педагогом та вихованцями, самими дітьми.

         Фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі дня є обов’язковими для дітей дошкільного віку. Вони мають мету – сприяти зміцненню здоров’я, підвищенню розумової працездатності дітей, активізації рухового режиму у дошкільному закладі.

 Щоденно перед сніданком у режимі дня дошкільнят проводиться ранкова гімнастика. Вона є обов’язковою складовою організації життєдіяльності дітей у дошкільному навчальному закладі. Ранкова гімнастика сприяє поглибленню дихання, посиленню кровообігу, обміну речовин, розвитку різних груп м’язів, правильній поставі, розгальмовуванню нервової системи після сну, викликає позитивні емоції.

 Головна  вимога до гімнастики у літній період – проведення її на свіжому повітрі, а взимку –  у добре провітреному приміщенні.

 З настанням теплих весняних днів і до осені ранкову гімнастику проводять на майданчику, захищеному від вітру. Для цього на майданчик заздалегідь виносять все необхідне: прапорці, гімнастичні палиці, скакалки, обручі. Чергові (діти старших груп) під наглядом вихователя розкладають ці предмети на лавах, пірамідах тощо, щоб їх було зручно в’язати для виконання вправ. Вправи ранкової гімнастики в приміщенні, а в теплу пору року на майданчику дошкільнята  всіх вікових груп виконують у майці, трусиках, тапочках (чешках) або босоніж. Вихователь до проведення ранкової гімнастики вдягається так, щоб його костюм не заважав рухам.

         Ранкову гімнастику в усіх вікових групах починають з шикування дітей в колону по одному. Якщо ранкова гімнастика проводиться з предметами, треба заздалегідь продумати спосіб їх роздавання. Під час ходьби, перед шикуванням, діти беруть предмет і проходять з ним одне коло, а потім перешиковуються. Важливе значення при цьому має спосіб тримання предмета в руці під час ходьби. Гімнастичну палицю, обруч, м’яч, складену вдвоє скакалку тримають у правій руці; прапорці, кубики, брязкальця – в обох руках, опущених донизу. 

         Для організованого проведення гімнастики вихователь шикує  молодших дошкільнят  у коло. Щоб зручніше було виконувати вправи, групу треба розімкнути. За командою вихователя діти роблять два-три кроки назад – коло стає широким і ніхто нікому не заважає. Середню і старшу групи перешиковують з утворенням ланок. Щоб не витрачати зайвого часу на розімкнення у колонах і по рядах, використовують певні орієнтири. Діти, які  утворюють ланки, йдуть у напрямку кеглів (кубиків або прапорців на підставці), поставлених на певній відстані один від одного в кінці зали.