Коли дитина не бажає ділитись.

Часто батьки стикаються з цією проблемою у віці від двох до чотирьох років, коли у дітей звичайно відбувається становлення власного Я, і часто улюблена іграшка повністю зливається в дитини з уявленням про себе, стає нібито її частиною. Дорослим дуже важливо розуміти це, і тоді в діях дитини. Ви побачите не жадібність, а природне прагнення відстояти себе й зберегти межі своїх володінь. Чутливі та не дуже товариські дітлахи і в старшому віці не завжди можуть сприймати улюблені речі або іграшки окремо від себе.
Якщо прояв жадібності є нестійким, зустрічається в певних ситуаціях, то батькам цілком під силу допомогти дитині облишити цю властивість назавжди. Для початку розповідайте дитині, що почуває людина, з якою вона не бажає ділитися. Навчіть її ділитися та обмінюватися. Наприклад, Ви помітили, що інше маля зацікавлено дивиться на шикарну машинку, що тримає в руках Ваш син. Намагайтеся перемкнути увагу дитини на іграшку приятеля. Запропонуйте дітям зробити обмін «на певний час». Ви побачите, поступово дитина навчиться отримувати насолоду від того, що вона змогла комусь подарувати радість. Мало розповідати дитині, що потрібно бути щедрим. Потрібно ще й показувати це на власному прикладі. Малюк обов'язково скопіює Вашу поведінку. 
Не перестарайтеся! Якщо малюк тільки но отримав бажаний подарунок, не примушуйте негайно ж віддати іграшку або показати комусь із дітей. Не потрібно відразу говорити дитині, що вона — «жаднюга», як би не був Вам неприємний її вчинок. 
Що робити, якщо Ваша дитина жадує?
У жодному разі не називайте її «жаднюгою».
Не просіть дитину поділитися іграшкою, якою вона сама ще не істигла награтися.
Заохочуйте «добрі» учинки, говоріть, що Вам подобається, коли маля чимось поділилося.
Залучайте дитину до підготовки свят і придумування сюрпризів для близьких і друзів.
Демонструйте приклад власної доброти й щедрості.

ЕКОЛОГІЧНИЙ КВЕСТ

як освітня технологія

Квест — чудова форма роботи, о скільки  забезпечує активність дітей, чергування різних видів  діяльності та переживання ситуації успіху.

Квест — це проблемне завдання, спрямоване на пізнавальну та дослідницьку діяльність, розвиток критичного, логічного, аналітичного і творчого мислення дітей.

                   ДО ІСТОРІЇ ВИНИКНЕННЯ

Історія виникнення квесту бере свій у 90­х роках ХХ століття і пов’язана з розробленням комп’ютерних текстових квестів, у яких головний персонаж мав розв’язати певну задачу шляхом послідовного виконання низки логічних завдань. На зміну текстовим прийшли графічні квести з ілюстраціями та звуковим супроводом. Новим етапом у розвитку квестів стало розроблення пригодницьких комп’ютерних ігор, обов’язковим елементом яких залишилася яскраво виражена атмосфера квесту. Віднедавна жанр квесту впевнено розширив межі свого застосування й, зійшовши з моніторів комп’ютерів, забезпечив собі надійне місце в реальній (наприклад, квест­кімнати, квести по місту, музеях та ін.), а не віртуальній індустрії розваг.

 

                КВЕСТ­ТЕХНОЛОГІЯ 

              В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ

Квест успішно увійшов в освіту і нині набуває значної популярності вже як освітня технологія. Свою першу апробацію в такому вигляді він пройшов у США в 1995 році, коли професором освітніх технологій Університету Сан­Дієго Берні Доджем було розроблено для інтеграції в освітній процес веб­сайт (дослідник назвав його квестом), що містив проблемні завдання і передбачав само стійний пошук інформації в мережі Інтернет. З тих пір технологія веб­квесту посіла міцні позиції в освіті й у наш час широко використовується педагогами.

Утім квест­технологія у закладах освіти нині реалізується і без залучення Інтернет­ресурсу.

Освітній квест тлумачать як пошуковий спосіб реалізації освітніх цілей, який, на відміну від власне навчальної діяльності, містить елементи сюжету, рольової гри, пов’язаний з розшукуванням місць, об’єктів, людей, інформації, використовує ресурси певного середовища або ж інформаційні.

Цінність освітнього квесту полягає в його потужній мотиваційній складовій: освітні цілі реалізуються в захопливій ігровій формі з цікавим сюжетом, що містить елементи пошуку і відкриття.

Види та особливості квестів.

 У сучасній педагогіці найчастіше використовують такі види квестів:

•  лінійний — завдання потрібно розв’язувати одне за одним; гравці рухаються за заздалегідь спланованим маршрутом
• штурмовий — гравці отримують завдання, підказки до його виконання, але спосіб розв’язання та маршрут обирають самостійно
• коловий — маршрут має колову структуру. У цьому виді квесту беруть участь, як правило, кілька команд, що стартують із різних позицій і рухаються до фінішу кожна за власним маршрутом.

Технологія квесту передбачає чітку етапність у роботі, від забезпечення якої залежить результат діяльності.

Варто зазначити, що в умовах закладу дошкільної освіти квести можуть організовуватись як у приміщенні групової кімнати, так і на території дитячого садка з використанням об’єктів його екологорозвивального середовища (наприклад, екологічної стежини).

З огляду на вікові особливості дітей у дошкільних навчальних закладах найдоцільніше проводити лінійні квести. Вони можуть містити різні завдання:

·         інтелектуальні:

v  ребуси,

v  головоломки,

v  загадки,

v  шифрування

·         рухові:

v  біг на швидкість,

v  стрибки у висоту,

v  проходження лабіринту

·         творчі:

v  малювання карти,

v  складання віршів,

v   співання пісень тощо.

Основними критеріями вдалого квесту є насамперед його безпечність для учасників, оригінальність, логічність, цілісність, відповідність запланованому сюжету, створення атмосфери повного занурення в гру. Якісний квест має бути побудований на комунікаційній взаємодії між гравцями.

За відсутності злагодженої взаємодії неможливо досягти поставленої мети. Натомість спілкування, обговорення можливих варіантів дій стає хорошим засобом для згуртування гравців.

                   Види квестів за типом завдань:

·         інтелектуальні,

·         ігрові,

·         пошукові,

·         екстремальні.

·          

Визначальна риса освітнього квесту — домінування інтелектуальної й логічної складових.

КВЕСТ (від англ. quest — “виклик, пошук, пригода”) — змагання, зазвичай ігрового характеру, в ході яких команди або окремі гравці послідовно виконують заздалегідь підготовлені завдання (розв’язування головоломок, орієнтування на місцевості, побудова оптимальних маршрутів переміщення, пошук оригінальних рішень чи підказок тощо) для досягнення певної мети.

МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ  ОСВІТНЬОГО КВЕСТУ

Згідно з рекомендаціями методистів, структура освітнього квесту має охоплювати такі компоненти:

Ø  вступ (продумується сюжет, ролі),

Ø  завдання (визначаються етапи, форму люються питання, добираються завдання),

Ø  порядок виконання (створюються маршрутні листи, путівники, продумується система заохочення),

Ø  оцінювання (проектується спосіб підбиття підсумків, нагородження та ін.).

ЕКОЛОГІЧНІ КВЕСТИ

Безперечно, педагогічна цінність квесттехнології дає підстави для її широкого застосування у різних освітніх напрямах, зокрема й екологічному. У практиці дошкільної еколого­природничої освіти квест­технологія забезпечує розвиток у дітей інтересу до вивчення природи, сприяє поглибленню й розширенню знань про природне довкілля, збагачує досвід взаємодії дитини з ним (зокрема на засадах пошукової діяльності), формує емоційнозацікавлене, гуманне ставлення до нього. Організовуючи екологічну квест­гру, педагог ставить дитину в позицію суб’єкта освітнього процесу, що екологізує процес пізнання нею природи, взаємозв’язків та взаємозалежностей у ній.

Таким чином, використання квесттехнології в еколого­природничій освіті дошкільників робить пізнання природного довкілля цікавим і захопливим для малят, і що найважливіше — природовідповідним. Адже гра — це спосіб входження малюка у світ, та й загалом — його життя.

Інтегрована осв

АЛГОРИТМ ПРОВЕДЕННЯ ОСВІТНЬОГО КВЕСТУ

Підготовчий етапе

ü  визначити мету й завдання квесту, ц ільову аудиторію та кількість учасників;

ü  продумати сюжет і форму гри, створити сценарій;

ü  окреслити простір і дібрати ресурси;

ü  визначити помічників та організаторів;

ü  узгодити дату проведення;

ü  зацікавити учасників.

Початковий етап

ü  ознайомити вихованців з тематикою, правилами квесту, обладнанням і матеріалами;

ü  створити команди (якщо квест проводиться як командне змагання) та розподілити ролі між учасниками.

Рольовий етап

ü  забезпечити виконання індивідуальної чи групової роботи дітьми відповідно до обраних ролей (розв’язання поставлених завдань).

Творчий етап 

(Творчий етап

ü  створити умови для виконання дошкільнятами творчих завдань (придумування командної пісні, емблеми, девізу, підготовка театральної постановки тощо).

Підсумковий етап

ü  підбити підсумки гри;

ü  нагородити переможців.

Аналітичний етап

ü  організувати рефлексивну діяльність усіх учасників квесту.

Ідеї для квесту на тему «Дім»

Підготовка квест-гри передбачає детальне вивчення ігрового простору та обізнаність із рівнем розвитку гравців. Саме тому ми не даємо готового сценарію, а пропонуємо ідеї та завдання, які можна використати для побудови власного лінійного квесту.

Сюжет

Перший етап підготовки квест-гри — це вибір сюжету та постановка відповідно до нього завдання. У межах проекту «Мій дім» можна обрати кілька варіантів розгортання квесту:

Ø  казкові будиночки — у чарівному казковому світі будують місто, для якого потрібно зібрати різні казкові будиночки (хатинку семи гномів, палац Снігової королеви тощо). Діти вирушають у подорож та в процесі виконання завдань знаходять картки із зображеннями цих будиночків, які потім розміщують на карті казкового міста;

Ø  дім для жука — дітям потрібно зібрати матеріали для будівництва справжнього дому для жука. Виконуючи завдання, діти знаходять елементи для будівництва. Це можуть бути готові паперові форми або природні матеріали, як-от: кора, жолуді, сухе листя тощо. Коли всі матеріали зібрано, діти спільно будують будиночок;

Ø  лад у домі — у ляльковому будинку забули зачинити вікна, і пустун Вітер розкидав речі по всій кімнаті. Необхідно знайти всі загублені предмети та навести в домі лад, адже скоро прийдуть гості.

 Маршрут

Побудова маршруту — один із найскладніших етапів підготовки квест-гри, оскільки обраний шлях має бути безпечним, цікавим та незвичним для дітей. Водночас важливо, щоб під час проходження запропонованого маршруту діти мали змогу вільно рухатися і діяти самостійно. Тож залежно від особливостей дошкільного навчального закладу можна розробити один із таких маршрутів:

·                    у кімнаті

·                    на вулиці

·                    у кімнаті та на вулиці.

Якщо квест відбувається у кімнаті (у приміщенні дошкільного закладу), його маршрут розробляють у межах групової кімнати або, за можливості, задіюють додатково спортивну та музичну зали, медичний кабінет тощо. У межах реалізації проекту «Мій дім» ігровий простір доцільно умовно розподілити на кімнати (станції), наприклад:

·                    приймальна кімната (або хол дитячого садочка) — передпокій

·                    центральна частина групової кімнати (або музична зала) — вітальня

·                    кімната для відпочинку — спальня

·                    ігровий куточок (або спортивна зала) — дитяча кімната

·                    умивальна — ванна кімната

·                    харчоблок — кухня.

На початку квесту слід домовитися з дітьми, яке приміщення (частина приміщення) виконуватиме роль тієї чи тієї кімнати, та запропонувати карту з позначенням необхідних «станцій» (для зручності їх можна пронумерувати). У кожній кімнаті діти виконують одне або кілька завдань та отримують підказку щодо подальших дій.

Маршрут квесту на вулиці (на ігровому майданчику) передбачає активну рухову діяльність дітей.

Дуже цікавим на вулиці може стати квест «Дім для жука», описаний вище. Для його організації слід скласти карту майданчика та позначити місця, де діти зможуть знайти завдання. Виконуючи ці завдання, дошкільники отримуватимуть матеріали для будівництва. А наприкінці спільними зусиллями побудують будиночок для жука та розмістять його на дереві.

Такий квест вдало поєднується з конструкційно-будівельною діяльністю з природних мате­ріалів.

Квест у кімнаті та на вулиці передбачає комплесний маршрут, який буде об’єднувати декілька локацій на подвір’ї та в приміщенні дошкільного закладу. Для урізноманітнення завдань можна передбачити різні способи пересування дітей.

Підказки

Ще один етап підготовки квесту — виготовлення й розміщення підказок. Їх треба сховати так, щоб діти могли знайти їх. Проте пошук не має бути занадто простим.

Під час організації квесту в межах проекту «Мій дім» можна використати різні варіанти розміщення підказок та завдань. Найлегше сховати підказку біля предметів, яких у кімнаті (на майданчику) багато, — меблі, посуд, вікна тощо.

Наприклад, діти розгадують ребус та отримують слово «стілець». Відповідно, вони мають оглянути всі стільці в кімнаті та знайти під одним із них (або кількома) підказку або її частину.

Чудово, якщо є можливість залучити до участі в квесті колегу (колег). У такому разі в підказці вказуємо ім’я цієї людини (вона може бути переодягнена в казкового персонажа). У неї діти мають отримати наступну підказку, виконавши запропоноване нею завдання.

Цікавості квесту додадуть «фальшиві» підказки. Для них можна використати повітряні кульки, маленькі коробочки, сувої тканини тощо. Діти мають відкрити всі коробочки (лопнути кульки, розгорнути сувої тощо) та знайти лише в одній із них необхідну підказку або картку із завданням.

Варіанти завдань

Аби квест був не лише розважальним, а й пізнавальним, варто підготувати відповідні завдання. Слід пам’ятати, що вони не мають бути занадто легкими, однак необхідно, щоб діти змогли їх виконати хоча б за допомогою кількох підказок. Поряд із ребусами, головоломками, загадками, дидактичними іграми та вправами дітям старшого дошкільного віку можуть бути цікавими запропоновані завдання.

Загадана літера.

Ведучий загадує літеру, а діти відгадують її. Діти можуть називати слова відповідно до тематики квесту, а ведучий — озвучувати, скільки разів загадана літера зустрічається в названому слові.

Наприклад, ведучий загадав літеру «і».

Діти: «Стілець».

Ведучий: «Одна».

Діти: «Картина».

Ведучий: «Жодної».

Діти виконують завдання доти, доки не відгадають загадану літеру.

Чарівна карта.

 Кожна дитина отримує схему приміщення або майданчика та картки із зображенням предметів (якщо діти вміють читати, це можуть бути слова). Діти мають знайти задані предмети та позначити на карті їх місцезнаходження. Якщо предметів кілька (наприклад, на картці зображено вікно, а їх на схемі приміщення — три), то можна запропонувати дітям їх порахувати.

Знайди та принеси.

 Діти отримують список предметів або їх зображення, які треба знайти у груповому приміщенні та принести. Список може бути окремим для кожної дитини або один на всіх. Якщо дібрати предмети в межах теми складно, то замість них доречно використовувати іграшкові аналоги або картки із зображеннями. Замість списку можна дати всім дітям спільне завдання, наприклад, знайти та принести п’ять предметів, за допомогою яких можна навести лад в домі.

Ідемо в гості.

Завдання ліпше виконувати в спортивній залі. На підлозі розкладені 5-7 паперових острівців. Діти мають пройти по них «у гості» до певного персонажа (на вибір вихователя) та отримати в нього наступну підказку. Переходити на кожний наступний острів слід різними способами (стрибками, у напівприсяді, на п’ятках тощо). Способи переходу визначає вихователь або вигадують самі діти.

Пам’ятка

Етапи підготовки квесту:

ü  написання сценарію, який буде цікавий дітям за сюжетом і міститиме інформацію пізнавального характеру

ü  розроблення маршруту, що має бути незвичним для дітей і цілком безпечним

ü  підготовка завдань, які мають не лише спиратися на наявні у дітей знання, а й бути орієнтованими на зону найближчого розвитку

ü  виготовлення реквізиту, як-от карти скарбів, грамот, підказок, «чарівних речей», міток, позначок тощо.